Публічне обговорення Концепції щодо створення музейних експозицій з історії України та Запорізького краю

Шановні колеги!

Виклики часу потребують серйозних змін у музейній роботі. Упродовж кількох останніх місяців Департамент культури, національностей та релігій Запорізької ОДА за участі робочої групи фахівців галузі проаналізував дійсний стан і перспективи розвитку музейної справи в нашій області. Результатом цієї роботи стала розробка науковцями проекту «Концепції щодо створення музейних експозицій з історії України та Запорізького краю».

Сьогодні цей проект підготовлений робочою групою виноситься на громадське обговорення. Сподіваємось на зацікавлені відгуки, нові ідеї та пропозиції, критичні зауваження. Їх просимо направляти за електронними адресами:

  • E-mail: zokm@ukr.net
  • Факсом: (061) 764-34-76
  • Поштовою адресою: Запорізький обласний краєзнавчий музей, вул. Чекістів, 29, м. Запоріжжя, 69063


Обговорення триватиме до 1 лютого 2015 р.


ПРОЕКТ

КОНЦЕПЦІЯ
щодо створення музейних експозицій з історії України
та Запорізького краю

 

1. Загальна частина

Важливим чинником формування національної свідомості та національної ідентичності є історична пам'ять - стрижень, на якому формується мова, культура, духовність нації, її національна свідомість, тобто ті фундаментальні цінності, які є консолідуючим чинником націєтворення. Історична пам'ять – це основа сильної нації і саме вона грає вирішальну роль в переломні моменти історії, коли існує загроза втрати народом культури і мови, коли народ веде боротьбу за політичну незалежність держави.


Велику роль у збереженні історичної пам’яті відіграють музейні заклади. Від того, яку історичну інформацію про Україну та Запорізький край сприймуть відвідувачі музеїв, залежить формування їх національної свідомості. Мусимо визнати, що до сьогодні переважна більшість українських музеїв залишається в полі дії радянської історичної парадигми, направленої на цілеспрямоване викривлення історичних фактів, замовчування реальних подій, приховування від прийдешніх поколінь виявів духовного злету народу. Це протягом багатьох років вкорінювало у народній свідомості почуття меншовартості, сіяло сумніви щодо можливості існування власної незалежної держави.


Результатом цієї політики стало відчуження значної частини народу від власної культури та мови, від історичної пам'яті.


Зі здобуттям незалежності у суспільній свідомості конкурують кілька версій історичного розвитку України, особливо стосовно ХХ ст. Зокрема, по-різному трактуються різними частинами суспільства події громадянської війни, індустріалізації, колективізації, Другої світової війни, численні «білі плями» у недавньому радянському минулому - голодомори, репресії, депортації, ГУЛАГи, терори. По-різному оцінюється взагалі політика радянської влади стосовно України - від повного засудження до звеличування. На сьогодні у кожної частини суспільства, і насамперед Західної і Східної України, є свої герої, своє власне бачення причин і наслідків історичних подій, процесів і явищ і, відповідно, своє бачення майбутнього розвитку України. Все це призводить до конфліктів та протистояння у суспільстві, і позначається на розвитку держави, становлячи загрозу для її існування.


На думку фахівців, сьогодні в Україні відбувається накладення трьох основних типів історичної пам'яті: української, російської і комуністичної, між якими не існує моменту порозуміння. Це обумовлює конфлікт в українському суспільстві. Разом з тим є тенденція солідаризації комуністичної та російської моделей пам’яті в боротьбі проти української.


Підміна пам'яті - це чи не найбільший злочин тоталітарного режиму. І справа не в тому, що український народ не пам'ятає дат історії, а в тому, що вони перестали впливати на його думки, почуття, вчинки. Це забуття витоків народу ніким не зупинено і все ще триває. Гострі питання, суперечності у сприйнятті минулого різними групами населення все ще залишаються поза увагою політико-управлінської еліти. Історична наука стала полем для політичних маніпуляцій, інформаційної і навіть справжньої війни. Це дає можливість використовувати історичне минуле для посилення існуючих стереотипів та утвердження в суспільній свідомості нових міфів, що розмиває національну свідомість українського народу і загрожує національній безпеці держави.


Історичний досвід переконливо свідчить, що відновлення історичної пам'яті - шлях до примирення і консолідації суспільства. Творення української політичної нації вимагає неконфліктної спільної історичної пам'яті. Завдання полягає у тому, щоб якнайкраще пізнати власну історію. Лише повна інформація про те, що довелося пережити українському народові, всебічний показ правди про ті чи інші драматичні події сприятиме усвідомленню громадянами їх глибинних причин, спонукатиме до взаємного вибачення тих, хто стояв по різні боки трагічних подій, примирення історичних супротивників, призведе до очищення історичної пам'яті, зміцнення національної свідомості.


Отже, сьогодні відновлення і збереження історичної пам'яті мають стати пріоритетним напрямом культурної  і, зокрема, музейної діяльності.


2. Мета та основні завдання та напрямки розвитку музеїв

Соціальні функції музею випливають із самого поняття «музей». Міжнародна рада музеїв (ІСОМ) дає наступне формулювання: «музей – це неприбуткова постійно діюча інституція, яка служить суспільству та його розвиткові, і для цього збирає, зберігає, досліджує, популяризує та експонує матеріальну і нематеріальну спадщину людства, а також об’єкти довкілля, з метою вивчення, навчання та для естетичного задоволення». Стаття 1 Закону України «Про музеї та музейну справу» визначає музей, як «науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини».


Станом на 1 грудня 2014 р. у Запорізькій області діють 26 музейних закладів, в тому числі  музеї у двох національних заповідниках. 2014 р. відкрито експозицію нового районного Розівського краєзнавчого музею. В музеях Запорізького краю зберігається майже 403 тис. предметів основного фонду. 


Щороку ці заклади відвідують 700 тис. осіб, проводиться понад 12 тис. екскурсій, музеями експонується близько 300 виставок. В обласних краєзнавчому та художньому музеях протягом поточного року проведено низку заходів: виставку «Афганістан болить в моїй душі» (до 25-річчя виведення радянських військ з Афганістану); виставку «Майдан – початок незалежності», «Героїка» - присвячена воїнам-землякам, які загинули у боях АТО, в рамках відзначення 75-річчя Запорізької області відбулися презентації фотовиставки та комплекту листівок «Моє Запоріжжя 1920–1930-х років»; з нагоди 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка експонувалася виставка живопису та графіки “Шевченкіана”; до 75-річчя утворення Запорізької області - персональна виставка Народного художника України Є. Чуйкова; виставка з колекції художнього музею до 70-річчя вигнання нацистів з України та інші.


Загалом діяльність більшості музеїв, а особливо виставкова та масова робота, свідчить про їх відповідність викликам часу. Але слід визнати, що головна складова публічної діяльності музеїв Запорізького краю, їх стаціонарні експозиції у більшості своїй залишаються «радянськими». Тобто такими, що були побудовані ще до проголошення незалежності України у 1991 р. та створення суверенної Української Держави і, відповідно, є такими, що продовжують нести застарілу, а інколи й шкідливу інформацію часів вже зниклої тоталітарної держави СРСР. Звідси й першочергове завдання «дерадянізації» діючих експозицій музеїв краю, а відтак створення сучасних музеїв нового типу, які виконують не лише традиційну функцію, але є науковими й духовними центрами, музеїв, які пропонують нове бачення, нове осмислення тієї чи іншої історично-краєзнавчої проблеми. Члени громади, яка фінансує музей мають право при його відвідуванні на отримання наукової, новітньої, правдивої і об`єктивної інформації про всі основні історичні періоди і не тільки території, на якій проживає громада, а й усієї України. Йдеться про всі періоди історії нашої держави від найдавніших часів і до сучасних подій. При цьому основна увага при створенні експозицій має бути приділена подіям, що сприяли державотворчим процесам. 


Метою Концепції щодо створення музейних експозицій з історії України та Запорізького краю є визначення основних напрямів музейної політики у сфері відновлення і збереження історичної пам'яті українського народу як важливої складової ствердження української національної свідомості, творення української політичної нації, зміцнення незалежної Української держави; визначення пріоритетних напрямів управлінської діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення необхідних умов для формування спільної пам'яті громад як складової основи українського суспільства. 


Такими напрямками визнаються: участь музеїв у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті українського народу, зокрема щодо сприяння державою, відповідно до ст. 11 Конституції України, консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури; посилення уваги суспільства до власної історії, поширення об'єктивної інформації про неї в Україні та світі; забезпечення всебічного вивчення етапів боротьби за відновлення державності України у XX ст., історичного минулого українського народу.


Виходячи з вищезазначеного, пропонується будувати музейні експозиції у органічному поєднанні історії України та нашого краю за наступними темами:

Тема 1. «Перші форми державності на території України та Запорізького краю у стародавню добу»,

Тема 2. «Край у період ранньофеодальної держави Київська Русь (IX-XIII ст.)»;

Тема 3. «Край у часи Галицько-Волинської держави, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (друга пол. XIII – XVI cт.»;

Тема 4. «Україна і край у часи козацтва (Українське козацтво і його роль у процесах державотворення (XV-XVII ст.), Державне відродження України (1648-1654 рр.), Ліквідація козацької держави (1657-1796 рр.);

Тема 5. «Запорізький край у період перебування українських земель у складі Російської імперії в кінці XVIII – першій половині XIX ст.»;

Тема 6. «Національно-визвольний рух в Україні та нашому краї у 2-й пол. XIX - на поч. XX ст.» ;

Тема 7. «Запорізький край під час першої світової війни і української революції (1914-1917 рр.)»;

Тема 8. «Край і Україна в умовах  боротьби за збереження державної незалежності. Партизансько-селянський рух під керівництвом Н. І. Махно (1918-20 рр.);

Тема 9. «Край і Україна в умовах утвердження тоталітарного режиму: суспільно-політичні і суспільно-економічні процеси. Голодомор. (1921-1939 рр.)»;

Тема 10. «Україна і Запорізький край в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.);

Тема 11. «Соціально-політичне і економічне життя в Україні і нашому краї у 2-й половині 1940-х - 1-ї половини 1980-х рр.»;

Тема 12. «Україна і наш край під час «Перебудови» і розпаду СРСР (2-га половина 1980-х - 1990 рр.);

Тема 13. «Запорізький край і Україна в умовах утвердження незалежності. Революція Гідності. АТО (1990-2014 рр.).

Проголошення державної незалежності України викликало небачене раніше зростання національної самосвідомості і бажання народу краще і глибше пізнати свою історію. Це поставило перед музейною громадськістю завдання більш повно і об’єктивно висвітлити минуле і сучасне свого краю. Комплектування музейного фондового матеріалу входить складовою частиною в рішення даного завдання, є однією з ключових проблем музейної діяльності, яка потребує серйозного і вдумливого ставлення. Перш за все, збирання предметів музейного значення повинно бути цілеспрямованим та обгрунтованим. Для цього треба мати перспективну програму комплектування фондів, котра в своїх напрямках визначить основні параметри колекційного збору археологічних, етнографічних, документальних та інших історичних джерел з урахуванням аналізу існуючого фондового матеріалу і сучасної історичної дійсності.

Всебічне, неупереджене висвітлення музейними засобами історичного минулого України і Запорізького краю при розкритті визначених тем, відновлення при цьому у пам'яті відвідувачів всіх замовчуваних донедавна сторінок історії - депортацій, терору, повстанського руху, спроб відновлення незалежності на Закарпатті, Західній Україні, безкомпромісна боротьба Української повстанської армії, спроби ненасильницького спротиву тоталітарному режиму у формі дисидентського руху, репресій з боку радянського режиму і не лише проти націонал-патріотів, а й стосовно націонал-комуністів, яких було масово винищено в 30-х рр. XX ст., представників інших народів, які боролися за незалежну державу, - неможливе без корінних змін в існуючий практиці комплектування музейних колекцій. Саме вони мають забезпечити об’єктивне висвітлення подій через речовий, фото і документальний матеріал і повинні стати головними в комплектуванні фондів. Маємо враховувати, що існування нових комп`ютерних технологій дозволяє не лише значно розширити пошуковий простір, але й надає абсолютно нові можливості для використання у експозиційній практиці, як цифрових зображень предметів, так і копій документів і фото.

Важливо актуалізувати збір експонатів з новітньої історії України та історії краю XX ст. та часів незалежності. У полі першочергової уваги музейних працівників в справі збору нових матеріалів зараз мають бути:

  • Земляки
  • українські вояки, які були учасниками Дієвої та Галицької Армій УНР з 09.05.1917 р. до 21.11.1921 р.
  • учасники повстанських загонів, які вели боротьбу з радянською владою на теренах України з 21.11.1921 р. до 22.06.1941 р.
  • учасники збройних формувань на теренах Карпатської України з 04.11.1938 р. до 01.09.1939 р.
  • учасники повстанських загонів, які вели боротьбу проти московсько-комуністичної та гітлерівсько-нацистської окупаційних влад з 22.09.1941 р. до 09.05.1945 р.
  • учасники регулярних формувань Української Національної Армії, які вели боротьбу проти Червоної армії на теренах України та інших держав з 15.02.1944 р. до 09.05.1945 р.
  • учасники різних повстанських військових формувань, які боролися на теренах України з "московсько-комуністичною владою" з 09.05.1945 р. до 1956 р. (Рішення Президії Української Національної Ради Української Народної Республіки від 8 березня 1957 р.).
  • учасники освоєння  Криму після передання його до складу УРСР 19 лютого 1954 р.
  • учасники створення Української Гельсінської Групи 9 листопада 1976 р
  • учасники ліквідації Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 р.
  • учасники проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.,
  • учасники організації Всеукраїнського референдуму на підтвердження «Акту про незалежність України»та Президентських виборів 1 грудня 1991 р.,
  • учасники Національно-демократичних рухів 1990-1994 рр. – («Державна Самостійність України», «Народний Рух за перебудову», Українська Республіканська Партія, Спілка Незалежної Української Молоді, я, Конґрес Українських Націоналістів).
  • учасники ухвалення Конституції України 28 червня 1996 р. та Державної символіки України.


При цьому необхідно обов’язково керуватися загальновизначеними критеріями історичної цінності предметів музейного значення: історизму, всебічністі, вірогідністі, атрактивності тощо.

Увага працівників музеїв має бути спрямована також на повернення історичної пам'яті імен тих українців, що замовчувалися в радянський період, але яких сьогодні шанує увесь світ. Цьому має сприяти інтеграція музеїв Запорізького краю у загальноукраїнський та світовий музейний простір. Багато наших земляків творили за межами України і внесли значний вклад у розвиток світової науки, освіти, культури, але за різних обставин у часи бездержавності, опинялися далеко за межами батьківщини. Вони не мали змоги визнаватися як українці, а відомі всьому світу як представники інших держав. Музейні експозиції про них сприятимуть усвідомленню громадянами міст і сіл Запорізького краю свого місця в історичному розвитку людства, викликатимуть почуття гордості за свою націю і рідний край.

3. Фінансове забезпечення
Фінансове забезпечення заходів щодо виконання Концепції здійснюється в межах видатків передбачених за КПКВК МБ «110202» «Музеї та виставки» у обласному, міських, районних та сільських бюджетів на відповідний рік, інших джерел не заборонених законодавством, зокрема коштів спонсорсько-меценатської підтримки і в рамках реалізації громадсько-приватних проектів.

4. Очікуваний результат виконання концепції
Виконання Концепції дозволить музейним закладам позбутися застарілих експозицій і створити сучасний науковий музейний продукт, здатний максимально задовольнити як потреби територіальних громад, так і запити відвідувачів і туристів з інших місць України та світу, а також буде сприяти фінансовій стабільності музеїв.




ПРОПОЗИЦІЇ

співробітників Мелітопольського міського краєзнавчого музею до концепції


Науковими співробітниками Мелітопольського міського краєзнавчого музею було проведено обговорення проекту Концепції щодо створення музейних експозицій з історії України та Запорізького краю. Побудова експозицій за темами, перелік яких наведений у документі, видається нам цілком доречною, так само, як і наголос на участі наших земляків у подіях, що відбувалися на території нашої держави у ХХ ст. Разом, з тим, хочемо висловити деякі пропозиції.


На наш погляд, не всі з зазначених тем можуть бути належним чином відображені у музейних експозиціях нашої області. Зокрема, це стосується теми № 6 «Національно-визвольний рух в Україні та нашому краї у 2-й пол. XIX – на поч. XX ст.». Наприклад, відомості про український національний рух на Мелітопольщині дуже фрагментарні – є лише згадки про існування товариства «Просвіта» та виступи українських театрів у місцевій пресі початку ХХ ст. Навіть за умови наповнення експозиції матеріалами про життя та діяльність ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова, розділ експозиції все одно вийде дуже неповним. На нашу думку, тему № 6 було б логічніше розширити і назвати «Суспільно-політичне та економічне життя краю в Україні та нашому краї у 2-й пол. XIX – на поч. XX ст.». Це дозволить більш широко показати суспільно-політичні та соціально-економічні процеси, що відбувалися у зазначений період.


Друга пропозиція стосується рекомендацій щодо відображення життя та діяльності наших земляків у музейних експозиціях. Безумовно, пошук мешканців нашого краю, які служили у Дієвій чи Галицькій армії УНР, брали участь у боротьбі проти радянської влади у складі повстанських загонів у 1921 – 1941 рр. чи у визвольних змаганнях 30 – 50-х років, потрібен. Однак набагато вдалішим, з точки зору джерельної бази, було б висвітлення діяльності похідних груп ОУН на території Запорізької області, які залучали до своєї праці і місцевих мешканців. З цього питання вже накопичено чималий науковий доробок (в тому числі, запорізьким дослідником Юрієм Щуром), а архівні установи, в яких зберігаються справи затриманих членів похідних груп з цього питання, знаходяться у самому Запоріжжі. Також було б доцільним наголошувати на діяльності наших земляків (або людей, які жили у нашому краї тривалий час), які працювали на ниві української літератури (у Запоріжжі – це сатирик Петро Ребро, у Мелітополі – поетеса Домка Ботушанська та письменник-натураліст Павло Ловецький), аби показати, що український рух у нас був представлений насамперед культурницьким напрямком. 


Колектив Мелітопольського міського краєзнавчого музею дуже вдячний за наданні рекомендації. Ми вважаємо їх доцільними, своєчасними та корисними для проведення реекспозиції в нашому музеї.